управління поведінкою в конфлікті, основи конфліктології - гірник а.м.

Основи конфліктології - Гірник А.М. Книгу присвячено актуальним проблемам діагностики, дослідження, експертизи та залагодження конфліктних ситуацій. Уперше у вітчизняній літературі ґрунтовно розглянуто історію розвитку поглядів на конфлікт та управління конфліктом. Докладно висвітлено способи мирного залагодження соціальних конфліктів. Розраховано на соціологів, соціальних працівників, психологів, управлінців, слухачів курсів підвищення кваліфікації, а також аспірантів і студентів.

Якщо ж метою управління поведінкою в конфлікті є завдавання поразки іншій стороні, то контроль за власними емоціями, висловами, діями має ввести супротивника в оману, спокусити його ілюзорною вигодою і зрештою змусити його відмовитися від попередніх задумів і вчинити дії, які суттєво послаблять його позицію, зроблять її вразливою і небезпечною. Провокувати супротивника до прийняття хибного рішення можна різними способами. Нарешті, управління поведінкою сторін конфлікту може здійснювати третя сторона з метою планомірного спрямування цих сторін до конструктивного перегляду ситуації чи власних дій.

ОСНОВИ. КОНФЛІКТОЛОГІЇ. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. В. Київ. Уперше у вітчизняній літературі Грунтовно розглянуто історію розвитку поглядів на конфлікт та управління конфліктом. До­ кладно висвітлено способи мирного залагодження соціальних конфліктів. Перша фаза передбачає символічну поведінку, яка означає від’єднання особистості (чи групи) від місця, яке вона посідала раніше в соціальній структурі, або від певних куль­ турних обставин. Під час другої (лімінальної) фази ритуальний суб’єкт перебуває в проміжному, перехідному стані - тобто він втратив минулий статус і не набув нового. ЗО ♦ А. М. Гірник.

У навчальному посібнику розкривається теорія конфлікту, що концептуалізо-вана багатьма соціальними науками, та проблеми юридичної конфліктології, яка в межах правового підходу наближається до предмета конфліктологічної науки. Видання адресується студентам юридичних вищих навчальних закладів, які проходять бакалаврську підготовку; воно може бути корисним також аспі-рантам і викладачам в їх науково-теоретичній діяльності при вивченні соціо-логії конфлікту. УДК 316.48(о75) ББК 88.53я7. ISBN 978-966-458-355-8. © Герасіна Л. М., Требін М. П., Воднік В. Д. та ін., 2012. © «Право», 2012. Вступ.

Присвячено питанням вивчення основ теорії конфліктології, наведено історичний аспект розвитку науки про управління конфліктами. Розглянуто прийоми та методи прийняття управлінських рішень в умовах виникнення конфліктних ситуацій. Конфліктологія – це система знань про закономірності і механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і технології управління ними. Р. Дарендорф у своїх працях «Класи та класові конфлікти в індустріальному суспільстві» (1957) та «Сучасний соціальний конфлікт» (1988) розглядає конфлікт в якості головної категорії соціології. Для нього існування конфліктів – природний стан суспільства.

Конфліктологія — міждисциплінарна галузь знань. У ній мають місце поняття та категорії багатьох наук, які певною мірою пов'язані з проблемами життя і розвитку» В іншому місці конфліктологія визначається як «наука про зіткнення, проблемне функціонування особи, людського суспільства, природи та взаємодії людини і природи». Зміст. 1 Охоплення та проблематика. Основи конфліктології: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / А. М. Гірник. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. — 222 c. Скороходько К. В. Вплив рівня децентрації на вибір стилю поведінки у конфлікті у ранньому юнацькому віці. Желєзко А. М. Конфлікти у студентів у період навчання у ВНЗ. Примітки[ред. | ред. код].

Основні завдання вивчення дисципліни «Конфліктологія»: · виявлення природи конфліктів; · визначення їх видів і динаміки розвитку; · ознайомлення з психологічними аспектами міжособистісних ділових контактів; · вивчення методів прогнозування, діагностування та поперед-ження конфліктів; · формування системи управління конфліктними ситуаціями в організації. Конфліктологія – це система знань про закономірності і меха-нізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і методи управління ними. Об„єктом вивчення конфліктології є всі види конфліктів. Предметом – поведінка особи або групи, яка призводить до конфліктів, а також взаємовідносини людей у процесі вирішення конфлікту. 9.

Конфліктологія являє собою міждисциплінарну галузь суспіль-ствознавства, що поєднує соціологічний, психологічний, філософ-ський та інші підходи. Воднораз перевага у вивченні конфліктології належить соціології та психології. Традиційно в їхніх межах вивчав-ся конфлікт. Визначення останнього залежить від світогляду соціо-лога чи психолога, від домінуючої наукової парадигми. Сучасні вітчизняні дослідники конфліктів пропонують такий ана-ліз розгляду їх різними науками. Закони вивчення конфлікту, або ступінь його гостроти, залежать від таких факторів: природи інтересів учасників конфлікту; їхньої.

Поняттєвий апарат конфліктології складають основні поняття даної науки, серед яких: конфлікт, конфліктна поведінка, конфліктна ситуація, ескалація конфлікту, реверсія конфлікту, конфліктогени, сторони конфлікту тощо. 7. Виникла ця наука порівняно недавно, в другій половині ХХ століття.

Післяконфліктна стадія конфлікту. Основні стратегії конфліктної поведінки. Тактики поведінки в конфлікті. Тема 6. Суб'єктивний фактор соціального конфлікту. Аналіз суб'єктів — учасників конфліктів. Гірник А.М., Бобро А.Ю. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2004. – 175 с. Гришина Н.В. Психология конфликта / Н.В.Гришина. Дуткевич Т. В. Конфліктологія з основами психології управління: навч. посіб. / Т.В. Дуткевич. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.

Дисципліна «Управління конфліктами» призначена для вивчення cутності та особливостей управління конфліктами у колективі. Мета дисципліни – закладення основ знань теоретико-методологічних аспектів та навичок практичного використання прийомів і методів діагностування та управління конфліктами. Завдання дисципліни – ознайомити студентів з вітчизняним та зарубіжним досвідом використання теорії конфліктології, навчити розробці карт конфлікту, проектів та програм забезпечення ефективного функціонування механізму управління конфліктами. Конфліктологія – це система знань про закономірності й механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи й технології управління ними.

Основні положення ―теорії конфліктного функціоналізму‖ Л. Козера такі: · чим сильніше незаможні групи сумніватимуться в законності існуючого розподілу ресурсів, тим вища ймовірність того, що вони можуть стати призвідниками конфлікту; · чим більше злигоднів переживають групи, тим вища ймовірність того, що ці групи стануть ініціаторами конфлікту; · чим більше груп вступають у конфлікт через свої об’єктивні інтереси, тим легший конфлікт і, навпаки, чим більше конфлікт. · чим частіше відбуваються конфлікти, тим менша ймовірність того, що вони відображають різні думки щодо основних цінностей, тим більшою мірою їхнє функціональне значення полягає в тому, щоб підтримувати рівновагу

Історія конфліктології. Природа і сутність конфлікту. Суб`єкти об`єкт та учасники конфлікту. Функції соціального конфлікту. Типологія конфліктів. Основні види соціальних конфліктів. Копінг стратегії поведінки. Є всі підстави говорити про створення самостійної комплексної науки конфліктології, предметом якої є вивчення природи, причин, механізму конфліктів в людському суспільстві, а також розробка шляхів їх запобігання та вирішення. Але в нашій країні ця наука ще не розвинена, хоча російською мовою вже видано чимало праць про конфлікти та шляхи їх вирішення. Цілком зрозуміло, що конфліктологія, як і всяка дисципліна, тісно пов'язана із суміжними науками, багато черпає з них і, в сою чергу, їх збагачує.

Післяконфліктна стадія конфлікту. Основні стратегії конфліктної поведінки. Тактики поведінки в конфлікті. Тема 6. Суб'єктивний фактор соціального конфлікту. Аналіз суб'єктів — учасників конфліктів. Гірник А.М., Бобро А.Ю. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2004. – 175 с. Гришина Н.В. Психология конфликта / Н.В.Гришина. Дуткевич Т. В. Конфліктологія з основами психології управління: навч. посіб. / Т.В. Дуткевич. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.

Стилі поведінки в конфліктних ситуаціях. Вибір адекватного стилю особистості. Вирішення конфлікту - це в основному неюридичний вплив на конфлікт самих протидіючих сторін (суб'єктів), іноді за участю третьої сторони, з метою спільного повного або часткового задоволення своїх основних потреб та інтересів, зниження рівня конфронтації, а також локалізації конфлікту та скорочення моральних та матеріальних витрат, з ним пов'язаних. Австралійські фахівці в області конфліктології Х. Корнеліус і Ш. Фейрдетально розробили технологію розв’язання конфліктів за допомогою стратегії «виграти — виграти» і визначили чотири етапи її використання.

- динаміка конфлікту; - діагностика конфлікту; - завершення конфлікту; - керування конфліктом; - механізми і способи вирішення конфлікту (розв'язання і попередження конфліктів). Становлення конфліктології продовжується безупинно, що цілком зрозуміло, однак це відбувається на комплексній основі. 2. Бандурка А. М., Друзь В. А. Конфликтология. - Харьков: Ун-тет внутренних дел, 1997. 3. Гришина Н. В. Психология конфликта.

Управління конфліктами. Всі люди конфліктують. І це факт. Будь-яка взаємодія індивідів тягне за собою утворення протиріч, що виливаються в зіткнення. Управління конфліктами дозволяє знизити негативний вплив конфронтацій і врегулювати на вигляд непримиренні розбіжності. Управління конфліктами в колективі слід розглядати з двох сторін: внутрішньої (індивідуальної) і зовнішньої. Індивідуальний аспект включає управління власних поведінкових реакцій в ході протистоїть взаємодії. Він носить психологічну спрямованість. Зовнішня сторона регулювання конфліктів відображає організаційно-технічні сторони .

Дисципліна «Управління конфліктами» призначена для вивчення cутності та особливостей управління конфліктами у колективі. Мета дисципліни – закладення основ знань теоретико-методологічних аспектів та навичок практичного використання прийомів і методів діагностування та управління конфліктами. Завдання дисципліни – ознайомити студентів з вітчизняним та зарубіжним досвідом використання теорії конфліктології, навчити розробці карт конфлікту, проектів та програм забезпечення ефективного функціонування механізму управління конфліктами. Конфліктологія – це система знань про закономірності й механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи й технології управління ними.

конфліктів; теорії поведінки особистості в конфлікті; технології управління конфліктами; психологічні умови попередження та розв’язання конфліктів. 2.Уміння: оцінювати місце конфліктології в системі спеціальних наук про людину; використовувати технології ефективного спілкування та. раціональної поведінки в конфлікті; виявляти механізм та причини соціальних. – 568 с. 12.Основи конфліктології: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / А. М. Гірник. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010.

Ключові слова: конфлікт, управління конфліктами, лінії конфліктів, конструктивний конфлікт, деструктивний конфлікт. Аннотация В статье работе раскрыта природа понятия конфликта; исследованы причины их возникновения и влияние на деятельность предприятия; обобщены методы управления конфликтами на предприятиях сферы услуг. Конфлікти є предметом вивчення науки конфліктології. Конфлікт – це зіткнення двох або більш сильних мотивів, які не можуть бути задоволені одночасно. Психологічно конфлікт пов’язаний із тим, що ослаблення одного мотивуючого стимулу веде до посилення іншого й потрібна нова оцінка ситуації. Конфлікти можуть нести як позитивний, так і негативний ефект.

У першому розділі посібника розглянуто методологічні основи конфліктологічної науки та її нової галузі — юридичної конфлікто логії, зокрема, ранні та загальнонаукові погляди на конфлікти, фі лософсько соціологічні та психологічні концепції конфлікту. 11. Німецький філософ Г. Зіммель досліджував етнічні, вікові, ген дерні та інші конфлікти. У його працях закладені основи конфлік тного функціоналізму, введено в науковий обіг термін “соціологія конфлікту”. На відміну від К. Маркса він вважав, що конфлікт не обов'язково веде до руйнування, він може призводити до соціальної інтеграції, виконувати функції збереження й розвитку соціальних відносин.